Тези доповіді доктора Михайла Перуна на тему: “Сучасні виклики душпастирства у мас‐медійному просторі”

Розпочинаючи з половини ХХ століття та вперше за всю історію людства потужний обмін інформацією охопив мільярди людей. Під впливом засобів масової комунікації почали змінюватися суспільства, держави, ідеології, культури тощо, а людина стала homo comunicens і такою увійшла у ХХІ століття.

Засоби масової комунікації (чи мас‐медіа) – це газети, брошури, журнали, кіно, радіо, телебачення, відео, компакт-диски, Інтернет та багато інших форм суспільного спілкування. В усіх сферах нашого щоденного життя всі (чи то окрема особа, чи то суспільство загалом) більшою чи меншою мірою ними користуються, отримуючи інформацію, новини, аналіз подій, що загалом переросло у формування певного стилю життя – нової “інформаційної епохи” . І медіа-простір є однією з найважливіших площин цієї епохи.

Недарма світ комунікації, яка єднає людство й обертає його на велике світове (глобальне) село, святий Папа Іван Павло ІІ назвав “найпершим Ареопагом нашої доби”. Він підкреслив:

Засоби соціальної комунікації вже набрали такої ваги, що стали для багатьох головним помічником в освіті й постачальником інформації, головним наставником і натхненником в особистих, родинних та суспільних діях.

Молоде покоління – то й взагалі підростає в світі, який витворюють і визначають мас-‐медіа .

Останнім часом люди вже звикли до таких понять, як “інформаційне суспільство”, “інформаційні війни”, “відеозалежність”, “комп’ютерна доба”, “культура мас‐медіа” чи “медіа‐покоління”. “Ці терміни унаочнюють важливий факт: сьогодні більша частина того, що люди знають і думають про життя, так чи інакше зумовлена медіа; та й сам людський досвід значною мірою набутий завдяки цим засобам і позначений їхнім впливом”.

Цей потік суспільного спілкування, в який люди сьогодні весь час занурені, впливає на їхні найглибші переконання та життєві настанови – чи то релігійні, чи то мирські, на всі аспекти суспільного життя, трансформуючи відносини на всіх життєвих площинах, виробляючи та пропагуючи певний спосіб життя, глобалізуючи суспільство у різних векторах його існування. Таке суспільство, яке є продуктом нової фази в історичному розвитку передових країн і результатом “другої індустріальної революції”, яка ґрунтується переважно на мікроелектронних технологіях, й отримало назву “інформаційне суспільство”.

Процес “інформатизації” не залишає недоторканною жодну сферу соціальної активності – від повсякденного життя до міжнародних відносин та від дозвілля до етичних проблем.

Сучасна людина не може обійтися без інформації – чіткої, докладної, надійної та правдивої. Без неї вона не зможе пізнати той вічно мінливий світ, у якому живе, не зможе пристосуватися до щоденних життєвих оставин. Пристосовуючись, людина щоразу мусить приймати якісь рішення, а вони мають спиратися на повні та правдиві знання. Інакше людина не зможе відігравати відповідальну роль у суспільстві й стати діяльним учасником його економічного, політичного, культурного та релігійного життя.

Останні десятиліття принесли прикметні досягнення в технологіях комунікації. По‐перше, це швидкий розвиток уже наявних технологій, а по-друге – поява нових телекомунікаційних та медіальних технологій: супутників, кабельного телебачення, волоконної оптики, відеокасет, компакт‐дисків, комп’ютерної графіки, інших комп’ютерних та цифрових технологій тощо8. Однак теперішня революція в соціальній комунікації – це щось більше, ніж просто технологічний переворот. Вона тягне за собою глибоке перетворення тих чинників, крізь які люди сприймають довколишній світ, за допомогою яких перевіряють і висловлюють сприйняте.

Все це свідчить про формування нового світового інформаційного порядку

– “міжнародної системи виробництва, розподілу та споживання інформації”.

Саме тому, у сьогоденні, роль засобів масової комунікації є такою важливою, адже вони не тільки інформують нас про останні події суспільного життя, вони почали творити контент сьогодення як у локальному, так і глобальному вимірі.

Сучасні виклики душпастирства: медійний простір

Як вище було зазначено, сучасні медіа мають вплив на людину, та суспільство загалом. Хотів би окреслити виклики, які є актуальними у душпастирському служінні в контексті впливу сучасних мас-‐медіа.

А) Сучасні виклики засобів соціальної комунікації:

1 виклик

Вміння користуватися переглядом телебачення, Інтернет-‐ресурсами, друкованими матеріалами, соціальними сітками, переглядом фільмів і театральних вистав та їх критично оцінювати. (Медіа освіта, у даному випадку, буде найкращим дієвим навчальним засобом для “екології” мас-‐медіа.)

2 виклик

Бути присутнім у медіа просторі. Створення Інтернет ресурсів, спілкування у соціальних сітках, створення якісного християнського контенту (радіопрограм, телепрограм, видавнича діяльність, створення мультумедійних проетків тощо) – це частина євангелізації Церкви у сьогоденні.

Вміння давати інтерв’ю, дописувати до церковних та світських видань, інтернет-блогів.

3 виклик

Зробити парохію медійною. Священик – комунікатор.

Усе, що повязане зі словом у парохіяльному житті, потребує якісної праці, та якісного приготування. Від простих, але так важливих мікрофонів та звукових колонок, парохіяльної дошки оголошень, парохіального WEB-ресурсу, продажу літератури тощо до проповідуваного слова – щодена праця, яка вимагає якісної та комплексної підготовки та праці.

Наступний крок – створення мультумедійних залів.

4 виклик

PR. Зв’язки з громадськістю. Це один із дуже важливих компонентів інформаційного суспільства. Створення позитивного образу як парохії, єпархії, так Церкви загалом. Тут не йдеться про рекламу. Йдеться, про створення образу “Церква – духовна інституція”, “Церква є завжди коло Тебе, чи ти є завжди коло Церкви” тощо. Детально про дану проблематику описує Душпастирська інструкція Communio et Progressio.

Очевидно це далеко не усі, але значущі виклики, що стоять перед Церквою та духовенством.

Б) Вимір приготування майбутніх душпастирів

Від “спілкування” до “сопричастя” – основне мотто у розумінні Церкви щодо соціальної комунікації. Ціль медіа для Церкви “проголошувати з покрівель” (Лк 12, 3) “усім народам” (Мр 16, 15) “аж до краю землі” (Ді 1, 8) слово спасіння.

Взявши за основу “Посібник для навчання майбутніх священиків щодо засобів соціальнох комунікації” (текст даного посібника подаю окремо) пропоную розробити комплексну програму приготування для духовних Семінарій УГКЦ, яка б поділялася на 3 рівні:

1 рівень – початковий – введення у медіа-‐проблематику, основи медіа-‐освіти,

2 рівень – приготування для парохіального служіння,

3 рівень – професійне приготування для праці у ділянці душпастирської соціальної комунікації.

Ось що пропонує вищезгаданий документ:

“На першому, або базовому, рівні треба зосередитися на сприймачах інформації, тобто на читачах, глядачах та слухачах засобів масової інформації.

Оскільки кожного семінариста слід вважати сприймачем інформації, то такий початковий вишкіл треба давати всім без винятку.

Освіта другого рівня – “пастирська”, і її слід давати всім майбутнім священикам, оскільки вона стосується їхнього майбутнього священичого служіння. У цім своїм служінні вони повинні вміти навчати мирян правильного використання засобів масової інформації; вони також повинні знати, як самим використовувати медіа, щоб вони приносили якомога більше користі для апостольської праці.

Третій рівень – це вишкіл “спеціалістів”, призначений тільки для тих, хто вже працює в мас-‐медіа, або “тих, хто виявляє особливий хист до роботи з цими засобами”. Третій рівень освіти охоплює також тих, які самі мають намір навчати людей щодо засобів масової інформації на перших двох рівнях.”

1 рівень. Медіаосвіта

Медіаосвіта – це навчання теорії та практичним умінням для опанування сучасними мас-‐медіа, які розглядаються як частина специфічної, автономної галузі знань у педагогічній теорії та практиці; її слід відрізняти від використання медіа як допоміжних засобів у викладанні інших галузей знань, таких як, наприклад, математика, фізика чи географія.13

Продовжуючи думку фахівців ЮНЕСКО, засідання котрих відбулося вже 1992 році у Відні та 2001 у Готебурзі, слід зазначити що медіаосвіта є пов’язана зі всіма видами медіа і різними технологіями. Вона дає можливість зрозуміти людям як масова комунікація використовується в їхньому середовищі а також використовувати ці медіа у спілкуванні з іншими людьми. Вона також дає людям знання:

аналізувати, критично оцінювати, та створювати власні медіа тексти;
визначати звідки походять медіатексти, їх соціальні, політичні, комерційні або культурні інтереси, а також контекст;
інтерпретувати медіатексти і цінності котрі поширюють медіа;
відбирати відповідні медіа, для створення і розповсюдження своїх власних медіатекстів і їх отримання зацікавленої в них аудиторії;
дістати можливість вільного доступу до медіа, як для відтворення так і для продукції.

2 рівень. Приготування для парохіального служіння

Протягом навчання у семінаріях студентів до майбутнього служіння, необхідно приготовити семінаристів як в теоретичному, так і в практичному вишколі.

Ось пропонований мною курс лекцій для семінаристів у Львівській Духовній Семінарії Святого Духа:

ПЛАН ЛЕКЦІЙ

Вступна лекція. Окреслення предмету та мети курсу.
Загальні аспекти сучасного медіа-‐простору.
Значення соціальних комунікацій в житті Церкви.
Документи Католицької Церкви про засоби соціальної комунікації в пасторальній праці.
Пасторальне служіння Католицької Церкви через ЗМІ. Структури Церкви у ділянці соціальної комунікації.
Стан і розвиток соціальної комінікації в УГКЦ.
Душпастирське планування соціальної комунікації. Душпастирська інструкція Communion et Progressio.
Душастирська інструкція AETATIS NOVAE.
Роль, вплив та взаємодія театру, книг, газет та журналів у пасторальній праці.
Роль, вплив та взаємодія кіно, радіо телебачення, відео, Інтернету, мультимедій у пасторальній праці.
Співпраця релігійних та суспільних ЗМІ.
Підготовка пасторального плану діяльності та використання ЗМІ.
Підсумкова лекція.

3 рівень – професійне приготування для праці у ділянці душпастирської соціальної комунікації

для розвитку третього рівня було б необхідно стоврити окрему кафедру пасторальної комунікації,
виховувати спеціалістів у провідних Папських, Католицьких чи світських університетах, що працюють у ділянці соціальної комунікації.

ВИСНОВКИ

‐ приділяти належну увагу сучасним засобам комунікації у семінарійному приготуванні семінаристів, що комплексно запропонована у документі “Посібник для навчання майбутніх священиків щодо засобів соціальнох комунікації”.

– приготовити окрему програму соціальної комунікації для Семінарій щодо приготування майбутніх душпастирів

– розробити/упорядкувати необхідну літературу та посібники для навчання та практичного використання для душпастирського служіння.