Відпустка від християнства

Святий Августин казав: “Люби Бога і роби, що хочеш”. Часто християнин може постати перед питанням, чи має він право бути хоч інколи вільним від певних речей. Дуже часто можна почути від пересічного християнина про те, що певні закони і правила, які притаманні християнству, обмежують його і не дають реалізуватися в житті. І тоді така людина хотіла би взяти собі певну «відпустку» від Христа. Тобто відпочити від зобов’язань щодо заповідей. Не думати про те, чи це гріх чи ні.

«Щасливий той слуга, пан якого, прийшовши, знайде, що він так робить. Істинно кажу вам, що він його поставить над своїм маєтком. Коли ж слуга той скаже в своїм серці: Бариться мій пан, не приходить, – і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та й упиватись,то пан того слуги прийде дня, якого він не сподіється, й години, якої він не знає, і відлучить його та й між невірними призначить йому долю. Той, що, знавши волю свого пана, не приготував, ані не зробив по його волі, буде тяжко битий.» (Лк 12, 43-47) Ми покликані бути християнами завжди. Це є наша місія і наше покликання. Відповідно, не можемо ми сказати «сьогодні я християнин, а завтра відпочину від цього». Проте ми часто беремо собі відпустку – це стан гріха.

Коли вступаємо у гріх, ми відвертаємося від нашого християнства. Проте Христос любить і розуміє нас. Через те дає нам шанс повертатися до нього. Але ми повинні пам’ятати, що дні наші лічені, як і дні приходу Христа. І наш обов’язок належно приготуватися до цього. «Та ви, брати, не в темряві, щоб вас той день зненацька захопив, як злодій: бо всі ви – сини світла й сини дня. Ми не належимо ні ночі, ані темряві. Не спімо, отже, як інші, а чуваймо та будьмо тверезі! Ті бо, що сплять, сплять уночі, і ті, що впиваються, впиваються вночі.» ( Сол 5,4-7) Ми повинні трошки по-іншому дивитися на християнство. Не на якийсь тягар, що робить нас виснаженими. Певна робота, від якої хочеться відпочити і взяти собі відпустку. А навпаки, треба сприймати Христа, як відпочинок від цього світу.

Християнство повинно стати для нас подарунком, який ми хочемо отримувати знову і знову. Не потрібно забувати про те, що Бог дав нам шанс на те, щоб ми навернулися. Кожного дня повинні пам’ятати про це і виходити з наших «відпусток» через тайну сповіді та Пресвятої Євхаристії. Тож готуємося щодень так, неначе він останній, щоб коли наш Пан повернеться, не застав нас не на «робочому місці» і ми не втратили найцінніший наш заробіток – Царство Боже.