Декілька слів про свободу волі
Господь каже людині: «життя і смерть появив я перед тобою». Людина має обирати. Свобода – це невід’ємний Божий дар. Створивши людину на свій образ та подобу, Бог творить людину вільною. Без цього людина не була б людиною, бо саме в свободі її гідність – гідність образу і подоби Божої. Тільки будучи вільною, людина може входити в спілкування зі своїм Творцем. Тільки вільно обираючи добро, обираючи Бога, людина може удостоїтись сопричастя з Ним.
Свобода немислима без відповідальності, оскільки без неї вона перетворюється у свавілля, тому разом зі свободою людина отримує відповідальність за свої рішення, за свої вчинки, за свій вибір.
Скільки страждань «подарувала» людині свобода? В яке немислиме болото вона кидала і кидає людину протягом її цілої історії? В яку мерзоту запустіння перетворила світ? Хтось, думаючи про це, скаже: «Це не дар! Це прокляття! Чому Бог не створив людину непомильною? Людина була б завжди щаслива! Це був би рай!».
Я кажу: брехня! Вона не була б щасливою! Так, людина би сміялась: голосно, істерично, як завгодно. Так, на її обличчі застигла б вічна гримаса щастя, але ж очі були б пусті… бездумні… дикі… Нема в таких очах щастя, нема іскри Божої, бо нема свободи, нема вільного вибору. Так, це був би рай, але рай ілюзорний. Це був би не світ людини, а ляльковий театр, світ ляльок. Гарних, причепурених, вихованих щасливих ляльок. Пустих ляльок, в яких немає духа.
«Життя і смерть появив я перед тобою». Середини нема, є або смерть, або життя. Відтак, в усьому плюралізмі етичних вчень, насправді є тільки дві етики: етика життя та етика смерті, третього не дано. Бог дає людині Заповіді, щоб, дотримуючись їх, людина завжди перебувала в контексті етики життя.
«Життя і смерть появив я перед тобою» – ці слова Бог говорить до людини кожного дня. Це нелегкий дар, однак цей дар достойний Бога. Бог довіряє людині, Він вірить в неї! Довіряє і вірить настільки, що Сам стає людиною. Бог, як люблячий батько, дарує людині божественну гідність – свободу та відповідальність, і по батьківському тихо просить: дитино моя,«вибирай життя…».
