«Бути милосердним – єдиний спосіб буття священика»
Як звично, на день духовної віднови, який відбувається раз на місяць і є гарною нагодою до духовної призадуми, прибувають наші випускники, аби поділитися з братами своїми роздумами.
Перше, на чому наголосив о. Павло – це туга за простором, за теплотою семінарії. Відчуття домашньої атмосфери, на думку реколектанта, є тим способом, який не дасть заблукати. Опісля отець поділився своїми переживаннями щодо прояву милосердя Божого в цьому світі. Відтак, реколектант розпочав свою науку з роздумів щодо болю пережиття. Зокрема, акцент був на книзі Буття, а саме моменту, коли Бог почав жаліти за тим, що створив людину. «Біль через те, що покликанням до життя людини є любов і саме тому гріх так сильно вбиває Його любов» – зазначив о. Павло. Поняття гріха несе за собою відчуття страху, що є ознакою втрати стосунків з Богом. Через це ми готові кожного разу знаходити собі виправдання, а отже, поглиблювати гріх. Саме приклад того, як ми можемо, стикнувшись віч-на-віч з спокусою, протистояти, є Йосиф, якого продали брати до фараона. Отець зазначив, що його спокуса була уособлення краси жінки фараона, і тому, стикнувшись з нею, опинившись без одягу, він розуміє, що саме ця нагота і є рятунком від гріха. З цієї історії можемо відчитати простий заклик, який власне і озвучив о. Павло – бути сильним, не жаліти себе, бо світ нас ні на йоту не жалітиме. Ми маємо бути оливою, яка допомагатиме світлові не тухнути.
На наступних науках отець роздумував над питанням байдужості в священстві і заохочував всіма способами протистояти цьому. Усвідомлення того, що ми покликані бути всім для всього, бути люблячими та милосердними і є тим обов’язком, який нас має кожного разу підносити на дусі. Наша байдужість стає моментом розчарування зі сторони вірних, приклади з життя отця стали цьому підтвердженням. «Ми найперше люди, і саме риса людяності дасть нам шанс побачити ближнього, не дасть нам перетворитися за злих працівників виноградника з Христової притчі» – в такий спосіб духівник підсумував другу науку. На останній же науці отець ділився роздумами щодо сповіді, зокрема величезної відповідальності та обов’язку зі сторони духівника. Священик є тієї особою, через яку Христос промовляє і є тим середником навернення. Священик покликаний бути прикладом служіння, а найбільше – жертвенності.
На завершення, о. Андрій Стасів, духівник семінарії, подякував о. Павлу за його слово, звернене до братів, а також за те служіння, яке він сповняє. Найбільша подяка за те, що є місіонером милосердя і в такий спосіб відкриває те Боже милосердя, яке цього року ми проповідуємо.
На кінець, декілька головних думок з дня духовної віднови від о. Павла Дроздяка:
«У тайні сповіді ми маємо бути плащем милосердя для тих, хто соромиться самого себе».
«Господь творить чуда в сповідальниці».
«Чуваймо, щоби милосердний Бог, який прийде у світ, дав нам сили увійти у Його чертог».
Більше фотографій можна знайти за цим посиланням – фото.