Слово Митрополита Львівського на святкування ювілею священства доброчесних отців Івана Терлецького та Романа Мірчука

Доброчесні отці ювіляти,
 
Всечесні отці, достойні молільники,
 
Дякую Богові, що благословить нам збиратися на молитву, щоб славити його святе ім’я та просити в нього примирення для себе й неспокійного світу.  Висловлюю вдячність усім зібраним на молитві навколо наших достойних, шанованих та любих отців Івана Терлецького та Романа Мірчука, які святкують ювілейну дату священства – 40 років! Ми пам’ятаємо, як на початку виходу нашої Церкви з підпілля, славні отці Іван та Роман радо погодилися приїхати в Україну, щоб послужити своїм знанням та досвідом у Львівській духовній семінарії Святого Духа. Хай Господь благословить вас! Дякуємо доброчесним священикам Івану та Роману, що приїхали здалека у Рудно, місце колишнього служіння, щоб святкувати ювілей священства! Сорок років – це дуже біблійне число, бо сини Ізраїлю сорок років, мандруючи пустинею, їли манну (пор. Вих 16,35); пророк Мойсей 40 днів та ночей перебував з Господом на горі; цар Давид правив Ізраїлем 40 років (пор.  1Цар 2,11); пророк Ілля, підкріпившись їжею, яку запропонував ангел, «йшов сорок день і сорок ночей аж до Божої Хорив-гори» (пор. 1Цар 19,8). Господь Бог запропонував мешканцям Ніневії сорок днів, щоб навернулися, бо інакше місто мало бути зруйнованим (пор.  Йона 3,4); Син Божий постив у пустині 40 днів та ночей (пор. Мт 4,2); Господь, теж, з’являвся апостолам 40 днів, розповідаючи про Боже Царство, а потім вознісся на небо (пор. Ді 1,3) і багато інших місць у Святому Писанні пов’язані з числом сорок.
 
У прочитаному євангельському тексті написано, що Ісус Христос до пізньої години служив людям. На пораду апостолів, щоб відпустив народ купити щось з’їсти, Спаситель відповів: «… Дайте ви їм їсти…» (Мр 6,37). Згадані отці уже сорок років виконують повеління Спасителя, подаючи людям небесний Хліб, як духовну поживу! Дякуємо Богові за дар священства нашим ювілятам, які гідно виконують його волю, послуговуючи людям у святій Церкві! Вашим уділом стало «священство Господнє» (пор. І Н18,7), бо: «Ви ж – рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб вістувати похвали того, хто вас покликав з темряви у дивне своє світло» (1Пт 2,9). Добре –  пам’ятати, відповідати  й постійно дякувати Богові за великий кредит довіри, який він має до священика, покликаючи його до свого служіння. Колись до апостолів, а сьогодні до священиків Спаситель звертається ласкавими словами: «… Називаю вас друзями, бо все я вам об’явив, що чув від Отця мого» (Ів 15,15). Бог любить своїх священиків, благословляє їх, сприяє в усякому доброму ділі з побажанням, що висловлював Давид: «Священики твої нехай одягнуться у справедливість святі твої нехай возрадуються вельми» (Пс 132,9).
 
Бажаємо вам, доброчесні наші отці-ювіляри, щоб ви гідно зберегли дружбу зі своїм Спасителем та  з достоїнством пронесли її до кінця свого життя! Дякуємо Богові за дар вашого життя, за  щиру вашу людяність, за покликання вас на священицьку службу! Зі  свого боку та в імені зібраних на молитві, прокажу словами псалма: «… З дому Господнього ми вас благословляємо» (Пс 118,26). Віддаю вас, достойні наші отці-ювіляти Іване та Романе, в опіку Божої Матері!