Від страждань і смерті до воскресіння!

Сімдесять років тому, 8 березня 1946 року, на Святоюрській Горі зібралась чимала кількість вірних та духовенства. Проте у стінах собору панували не молитва, піднесення духу чи прослава Господа, а страх, відчай та смута. Ці події розпочали писати трагічну сторінку в історії Української Греко-Католицької Церкви – Мучениці. Через сім десятиліть Святоюрська Гора знову прикликала до себе численних вірних, священиків та єпископів. Однак на цей раз Христова Церква торжествувала у славі перемоги та воскресіння. Архиєрейську Божественну Літургію очолив Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук. Дуже символічними були євангельські уривки, які читались на Літургії у цей день. Вони розповідали про Христові Страсті, зраду Юди і відречення Петра. У своїй проповіді Блаженніший Святослав провів паралелі із терпінням Христа, та гіркою чашею, що випала на долю нашої церкви. Він пригадав як ми перейшли підступну зраду, ув’язнення, муки, відречення та смерть, що панувала за колючим дротом радянських концтаборах. Але подібно як і Христос, Українська Церква воскресла у славі та силі!
 

Сімдесять років тому було проведено лжесобор, на якому не було жодного єпископа чи митрополита нашої церкви, але сьогодні у храмі забрались численні єпископи, митрополити разом Блаженнішим Главою УГКЦ. Сімдесять років тому в соборі панував страх, морок, відчай та докори сумління, а сьогодні торжество, радість і надія на майбутнє. Сімдесять років тому наша Церква була видана на страждання і серть, а сьогодні воскресла у славі! Так справджуються слова Господа, про те, що навіть пекельні ворота не здолають його Церкви! Роздуми над стражданнями і вшанування мучеників продовжилися у семінарійних стінах. У цей день брати IV курсу підготували вечір пам’яті, який допоміг заглибитись і збагнути історичний контекст трагічних подій псевдособору. Зазвичай ми прагнемо пам’ятати радісні події та світлі сторінки минулого, проте не можемо забувати численних мучеників, що мужньо взяли на себе свій хрест і пішли вслід за Христом. Адже цим вони виконали його заповідь та засвідчили любов і вірність. У своєму слові до семінарійної спільноти отець Ігор Бойко закликав бути пильними та мужніми, адже чимало нових викликів можуть чекати на нашу церкву в найближчому майбутньому. А завершився вечір спільним виконання молитви за Україну, “Боже великий, єдиний”.