Святий Аліпій народився 532 року в місті Адріанополі у Пафлаґонії. Побожного і здібного до науки хлопця владика висвятив на диякона. Невдовзі Аліпій покинув місто й оселився в пустелі. Скинувши з однієї язичницької гробниці поганського ідола, поставив на ній святий хрест і почав там жити. Згодом на горі звів церкву, до якої сходилися люди, щоб послухати слово Боже. За прикладом св. Симеона Стовпника 53 роки жив на стовпі, де молився і постив серед спеки, дощу й холоду. Коли почали приходити охочі жити з ним у пустелі, він дозволив збудувати біля свого стовпа чоловічий і жіночий монастирі. Аліпій був духовним провідником ченців і черниць, навчаючи їх святого життя передусім своїм прикладом. У монастирі жили також його мати і сестра. Аліпій помер після важкої недуги 632 року.
9 грудня (26 листопада ст. ст.) Київська Церква згадує посвячення храму св. влкмч. Юрія (Георгія), що в Києві перед воротами св. Софії. Георгіївський храм, збудований князем Ярославом (у хрещенні Георгієм) на честь свого небесного покровителя, стояв неподалік катедрального собору і також конструктивно нагадував Святу Софію, але був менший за розміром. Про цей храм згадує «Пролог» XIV століття. Ідея побудови храму належала благовірному князеві: «Блаженний, приснопамятньий всєїя Русї князь Ярослав, наречений в святом хрещенні Георгієм, син Володимира, охрестившого землю руськую, брат же святих мучеників Бориса і Гліба, задумав спорудити церкву на честь свого святого — Георгія». Вже згадуваний «Пролог» вказує і на функціональне призначення храму святого вмч. Георгія Побідоносця — митрополит Іларіон «звершував в ній поставлення нових єпископів, і заповідал по всій Русі святкувати память святого Георгия місяця листопада в 26-й день». Таким чином тут поставляли єпископів на всі кафедри Давньої Русі. При цьому храмі такожж було засновано чоловічий монастир. Церква була освячена митрополитом Іларіоном 26 листопада(9 грудня). Звідси і дата свята.
