30 (17) грудня 2012 року Божого
І у наших молитовних співах ми знаходимо вияснення осіб, котрих називаємо Праотцями. Тут знаходимо першого Адама, Авеля та Еноха, згадується про Сита з Ноєм та священика Мелхіседека. У стихирах Вечірні оспівуємо, також імена Авраама, Ісаака, Мойсея та Арона, Самуїїла, Давида, Ісаю та Данїла, Іллю з Єлисеєм та Захарію з Іваном Хрестителем й ще багато інших, котрих вичислюється у стиховних співаннях Вечірні. Це надзвичайно важливі особи, котрих життя знаходимо у Святому Писанні, вони були провідниками свого народу, вірними слугами Бога, царями, священиками та пророками у народі по волі Творця. Їхні життя надзвичайно цікаві змістовно, глибокі та різні. Чому різні? Не хочу розуміти під словом «різні», як одні багатші, а хтось бідніший; цей був цар, а той – пророк, котрий скитався, був переслідуваний й не мав нормального місця проживання… Під словом «різні», бажаю розуміти їхнє духовне життя, поставу відносно слухняності до Бога та виконання його святої волі…
(Львівська Архиєпархія УКГЦ – Проповідь на неділю Праотців-06)
Святий Даниїл жив у VI ст. до Христа і був одним із відважних юнаків, які не відреклися своєї віри в єдиного Бога під час вавилонської неволі. Господь обдарував його багатьма духовними дарами. Завдяки дару пояснення сну вавилонському цареві Навуходоносорові Даниїла було звільнено з рабства і поставлено начальником над усіма вавилонськими мудрецями. Коли цар вимагав від своїх підданих такого самого поклоніння, як Богові, то цього не захотіли зробити три побожні юнаки. Тоді їх кинули у розпалену піч, де вони чудом не згоріли.
Коли до влади прийшов цар Дарій, вельможі донесли йому, що Даниїл не хоче шанувати царя як Бога і поклонятися йому. Тоді цар звелів вкинути Даниїла до ями на поживу голодним левам. Господь захоронив пророка від неминучої смерті, а Дарій, усвідомивши свою помилку, прославив Бога Ізраїля. Даниїл написав пророчу книгу, у якій зокрема передбачив прихід Месії і Його страсті. Загинув Даниїл мученицькою смертю за святу віру.
Тоді цар сказав:
«Нехай усі мешканці землі тремтять перед Богом Даниїла,
бо він Спаситель, він творить знаки й чудеса на землі,
він урятував Даниїла з ями для левів.»
(Дан. 14, 43.)
За 600 років до Р. X. Єрусалим був завойований вавилонським царем; храм, споруджений Соломоном, був зруйнований, а людей взяли у полон. Серед полонених були Ананія, Азарія і Мисаїл. Цар Вавилону Навуходоносор розпорядився навчити їх халдейської премудрості, виховати в розкоші, при своєму дворі. Але вони, берігши заповіді своєї віри, відмовлялися від надмірностей і вели строгий спосіб життя; харчувалися тільки овочами і водою. Незабаром цар Навуходоносор наказав спорудити своє зображення – величезну статую, якій належало віддавати почесті як богові. За відмову зробити це трьох юнаків – Ананію, Азарію і Місаїла – вкинули в палаючу піч. Полум'я підіймалося над піччю на 49 ліктів, обпалюючи все, а святі отроки ходили посеред полум'я, підносячи молитву Господеві і оспівуючи Його (Дан. 3, 26-90). Ангел Господній, з'явившись, охолодив полум'я, і юнаки залишилися неушкодженими. Цар, побачивши це, наказав їм вийти і навернувся до істинного Бога.
Згідно зі свідченням святителя Кирила Олександрійського святі Ананія, Азарія і Місаїл були обезголовлені за наказом персидського царя КамбізаТоді Навуходоносор заговорив, мовивши:
"Благословен Бог Седраха, Мисаха та Авденаго,
що послав свого ангела й визволив своїх слуг, які поклались на нього і не
послухалися царського наказу, а віддали своє тіло,
аби не служити й не поклонятись ніякому іншому богові, крім свого Бога!…"
(Дан. 3, 95 (28).)