28 (15) грудня 2012 року Божого

Святий Елевтерій, син знатного римського громадянина, був вихований у християнському благочесті своєю матір'ю. Його чесноти були досконалі, що 20-річним він вже був поставлений єпископом Іллірійськім. За імператора Адріана (II ст.) святого Елевтерія за сміливу проповідь про Христа було віддано на муки, а відтак йому та його матері святій Анфії відрубали голови. Корив, що мучив святого Елевтерія, сам повірив у Христа і також був страчений.

Святий Павло Латроський жив у X ст., походив з Малої Азії. Юнаком вступив до Карійського монастиря, а згодом оселився у печері на вершині гори Латрос, де почав вести самітницьке життя. Невдовзі до нього долучилися численні монахи, для яких він збудував чернечу лавру. Через 12 років він віддалився від монастиря, постив та молився на самоті. До братії приходив, щоб їх духовно підтримати. На горі Самос Павло збудував ще три лаври. Він був дуже милосердним до вбогих і знедолених; навіть хотів продати себе як невільника, а гроші віддати убогим, але монахи не дозволили йому цього зробити. Уснув Павло 956 року.

Святитель Стефан ісповідник, архієпископ Сурозький, був родом з Каппадокії, навчався в Константинополі. Постригшись в ченці, віддалився в пустиню, де провів у духовних подвигах 30 років. Патріарх Герман висвятив його на єпископа Сурожа (сьогодні Судак в Криму). За цісаря Лева III Ісавра іконоборця (716-741) зазнав мук і був кинений в темницю в Константинополі, звідки вийшов після смерті імператора. Вже в глибокій старості він знову повернувся до своєї пастви в Сурож, де і помер.