14 вересня 2012 р.Б.

Початок церковного року

1 / 14 вересня Церква святкує початок нового церковного року – Найменування Індикта. Початки історії святкування цього свята сягають ще доби Римської Імперії. Слово «індикт» походить з латинської мови і в перекладі означає «проголошнення», «оголошення». Це було проголошення едикту Римських імператорів, відповідно до якого в цей час відбувалась сплата податків. Перші подібні едикти з’явились 297 року, за часів імператора Діолектіяна (284-305 по Хр.). Поступово цей день став уживатись не лише для фінансово-податкових цілей, але й для означення інших суспільно-важливих дат. Індикт не збігався з початком календарного року, який після реформи Юлія Цезаря (46 р. по Хр.) починався з 1 січня. Спочатку першим днем індикту було 23 вересня (день народження імператора Августа (63 до Хр. — 14 по Хр.)), а починаючи з Констянтина Великого (272 — †337) – 1 вересня. На І Вселенському Соборі в Нікеї 325 року було встановлено в цей день відзначати початок нового церковного (літургійного) року або індикту. Це рішення взяла за основу Східна Церква. На відміну від неї Римо-Католицька Церква розпочинає літургійний рік у першу неділю різдвяного посту (Пилипівки) або т.зв. адвенту. Цим днем починається новий річний літургійний цикл. Це свято має свою богослужбу, стихири якої прославляють Бога – Творця Всесвіту і закликають вірних переосмислити своє християнське покликання до мудрого управління Божими дарами видимого світу та до їх відповідального використання з метою свого спасіння. Євангельське читання цього празника подає нам для роздумів першу проповідь Ісуса Христа в Назареті, якою Він розпочав Своє Богопіслаництво: «Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий» (Лк 4, 18-19).

Святий Симеон Стовпник

Святий Симеон Стовпник народився 356 року в містечку Сисані, поблизу сирійського кордону, і був сином убогого пастуха. В юності вступив до монастиря, де вів життя великого умертвлення. Потім Симеон поселився у печері під горою Теланісси, де прожив три роки, у молитві і пості прославляючи Бога. Невдовзі він збудував келію без даху на вершині гори, щоб з любові до Бога терпіти усяку негоду. 423 року він поставив собі стовп висотою 2, 70 м, а на ньому будку шириною 90 см, де вів життя повного самозречення. Симеон провів на стовпі 37 літ, звідси й назвали його Стовпником. Помер Симеон Стовпник 459 року, проживши 103 роки.