25 (12) березня 2013 року Божого

 

Святий Теофан був сином префекта Егейських островів, який був родичем візантійського імператора Константина Копроніма. Він одружився з Іриною, з якою жив у непорушній чистоті. Пізніше молоде подружжя нарізно вступило до монастирів. Теофан побудував три монастирі і був ігуменом в одному з них. У 787 році він взяв участь у VII Вселенському Соборі в Нікеї, на якому було схвалено вшановування святих образів.

У час правління імператора Лева знову набрало сили іконоборство. За те, що Теофан відмовився бути однодумцем імператора, йому дали 300 батогів і замкнули на два роки у в’язниці. Потім Теофана заслали на острів Самотрацький, де він помер 817 року. Його святі мощі Бог прославив численними чудами.

Святитель Григорій Двоєслов, папа Римський, народився у Римі приблизно 540 року. Його мама Сільвія і тітки Тарсилла і Еміліана також зараховані Католицькою Церквою до лику святих. Здобувши блискучу світську освіту, він отримав високу державну посаду. Ведучи богоугодне життя, він усією душею прагнув чернецтва. Після смерті батька святий Григорій витратив весь свій маєток на заснування шести монастирів. У Римі він заснував монастир святого апостола Андрія Первозванного і, промінявши свої палати на тісну келію, прийняв там чернечий постриг. Потім за дорученням Папи Пелагія II святий Григорій довго жив у Візантії. Там він написав “Тлумачення на Книгу Йова”. Після смерті Папи Пелагія ІІ на римську катедру був вибраний святий Григорій. Вважаючи себе негідним, святий протягом семи місяців не наважувався прийняти таке відповідальне служіння, і лише поступаючись благанням клиру і пастви, прийняв свячення.

Мудро керуючи Церквою, святитель Григорій невпинно проповідував Слово Боже. Святий Григорій склав латинською мовою чин Літургії Передосвячених Дарів, яка до нього була відома лише в усному переказі. Затверджений Шостим Вселенським Собором, цей чин був прийнятий всією Церквою. Святитель Григорій очолював Церкву протягом 13 років, ревно турбуючись про всі потреби своєї пастви. Помер Святитель в 604 році, його мощі спочивають в соборі святого апостола Петра у Ватикані.

 

БОГОСЛУЖБОВИЙ УСТАВ

Вечірня: катизми нема. На “Господи, взиваю” 10 стихир: 4 покаянні Октоїха (2 – із стиховні Вечірні і 2 – із стиховні Утрені), 3 Тріоді та 3 ісп., Сл.: ісп., І нині: богород. за гласом «Слава». Вхід. Великий прокімен, глас 8 “Дав єси спадкоємство”. “Сподоби, Господи”. Стиховня Тріоді. По “Отче наш” співаємо три тропарі з поклонами, а “Під твою милість” без поклону. “Господи, помилуй” (40) й інше – як у часослові, тільки до кінця 3-го вел. поклону молитви св. Єфрема і одразу “Слава Тобі, Христе Боже”. Відпуст з помин. дня і ісп.

Утреня: замість “Бог Господь” співаємо “Алилуя” і троїчні тропарі 1-го гласу. Катизми 3; сідальні: 1-й Октоїха, 2-й і 3-й Тріоді. Пс. 50 і молитва «Спаси, Боже, людей Твоїх». Канон ісп. і Тріоді, які переплітаються із біблійними піснями: на 1-ій, 8-ій, і 9-ій піснях – канон ісп. і два канони Тріоді. Катавасія по 1-ій, 3-ій, 6-ій, 8-ій та 9-ій – ірмос останнього канону. На 3-ій, 4-ій, 5-ій, 6-ій і 7-ій – канон ісп. По 3-ій – сідал. ісп., по 6-ій – конд.-ікос ісп. По 9-ій – “Достойно” і по єктенії – світильний гласу. Перед мал. славослов’ям ієрей виголошує: “Тобі належить слава”. Стиховня Тріоді. “Добре воно” (2), по “Отче наш”: тропар “Стоячи у храмі; відтак “Господи, помилуй” (40) і по останньому поклоні одразу “Прийдіте, поклонімся” тричі й 1-й час.

Часи: все за пісним уставом святої Чотиридесятниці.

Божественної літургії не служимо