17 (4) березня 2013 року Божого

 

Що таке “сиропуст”?

Свята Церква, помалу готуючи нас до посту, у М’ясопусну неділю наказала не їсти м’ясні страви. У часі сиропусної або сироїдної седмиці Церква дозволяє споживати тільки молочні страви. Та в Сиропусну неділю треба й від цих страв відмовлятися. Звідси й назва “сиро-пуст”, тобто відпущення сира. Цей тиждень називався в народі сирний або масляний, а Сиропусна неділя мала назву пущення, тобто утримання від усіх молочних продуктів. У цю неділю в нас справляли “запусти”, тобто останні передпісні забави.

У Західній Європі наші “запусти” називалися “карнавалом”, що означало те саме, що й м’ясопуст, від італійського “карне-вале” — дослівно: прощай м’ясо! У латинській Церкві Великий піст почи­нається щойно в середу нашого першого тижня посту, у т. зв. Попільну середу, коли посипають голови попелом на знак покути. До того дня в латинській Церкві ще можна їсти м’ясо й робити забави, що подекуди бувають дуже гучні.

Практика сиропусного тижня і неділі дуже давня. Про неї згадує вже олександрійський патріярх Теофіл († 412), а перед тим установлена М’ясопусна седмиця й неділя. Синаксар на сирну суботу каже, що, на думку декого, сиропусний тиждень став законом за грецького цісаря Гераклія (610-641). Той шість літ воював з перським царем Хозроєм і дав обітницю, що коли виграє війну, то не буде їсти м’яса цілий тиждень перед Великим постом.

У суботу перед Сиропусною неділею свята Церква, щоб дати нам приклад і заохотити до посту й покути, відзначає пам’ять усіх святих мужів і жінок, що від найдавніших часів провели своє життя в молитві, пості й покуті. Тут передовсім ідеться про тих, хто протягом віків жив життям посту й покути чи то по монастирях, чи на пустині одинцем.

Богослужба Сиропусної седмиці прибирає щораз більше пісний вид, особливо в середу, п’ятницю і в неділю при кінці вечірні. У вівторок на вечірні вже починаються поклони, що тривають цілий піст.

ОБРЯД ПРОЩЕННЯ В СИРОПУСНУ НЕДІЛЮ

У давнину в монастирях Сходу був гарний звичай: відбувати обряд взаємного прощення в Сиропусну неділю. Цей обряд виконувався ввечері після скромної вечері. Усі монахи у присутності вірних просили один в одного прощення за свої провини, обіймалися і давали поцілунок миру. Миряни також просили один в одного взаємне прощення. Подекуди при обряді прощення співали стихири Пасхи: “Пасха священная нам днесь з’явилася… “. Остання стихира закінчується закликом до взаємного прощення: “… і друг друга обіймім! Промовмо: “Браття”, — і тим, що ненавидять нас; простім усе… “. Цей спів стихир Пасхи мав означати, що як у дні Христового Воскресення, так і тепер, на вступі до Великого посту, треба один одному все пробачити задля Христа, що задля нас постив, терпів і воскрес.

Цей дуже зворушливий обряд прощення зберігався ще в Києво-Печерській Лаврі до часу приходу влади комуністів. І тут усі монахи мали спочатку скромну передпісну вечерю. Потім усі, на­стоятелі й звичайні монахи, одягалися в монаші мантії і йшли до церкви. Усі настоятелі Лаври, від найвищого до найнижчого, ста­вали поряд посередині церкви, а вся братія Лаври, яких кількасот осіб, підходили до настоятелів, падали на коліна один перед одним і зі словами: “Прости мені, Отче”, — чи — “Прости мені, Брате”, трикратно цілували один одного. А митрополичий хор співав при тому стихиру з великої вечірні Сиропусної неділі: “Сіде Адам прямо рая, і свою наготу ридая плакаше… “. Після обряду прощення всі мовчки розходилися.

Справді, яке велике значення для нашого духовного життя мають ті чотири передпісні неділі. Хто разом з митарем бився в груди й учився від нього покори; хто з притчі про блудного сина навчився довір’я до Божого милосердя; хто в М’ясопусну неділю з розважання про Страшний Суд набрав боязни перед Божою спра­ведливістю, яка так сильно діткнула наших прародичів, про що говорить Сиропусна неділя, — для того тепер піст не буде страш­ний. Він радше буде для нього потребою його серця й душі. Він тепер сам бажатиме постити й бити поклони, знаючи, що молитва, піст і жаль за гріхи найкраще приготує його душу до зустрічі світлого празника Христового Воскресення.

СТИХИРА ЗІ СТИХОВНІ ВЕЧІРНІ СИРНОЇ НЕДІЛІ:

“Засіяла Твоя благодать, Господи, засіяло просвічення душ наших. Ось час сприятливий, ось час покаяння! Відложім діла тьми та одягнімся у зброю світла, щоб, перепливши велике море посту, ми осягнули тридневне воскресення, Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, який спасає наші душі”.

о. Катрій Юліян, ЧСВВ, Пізнай свій обряд. Свічадо, 2004

 

Святий Герасим походив з Ликії (територія сучасної Туреччини) і жив за часів імператора Теодозія Молодшого. Як монах-самітник вів надзвичайно суворе аскетичне життя в єгипетській Тиваїді та в пустелі Рува. Згодом оселився біля міста Єрихон над Йорданом.  Св. Євтимій доручив йому виховання 70 юнаків, послушників, які готувались до монашого життя. Самітницьке життя вели лише досвідчені монахи, а новачки виховувались під проводом духовних отців у лаврах, подібних до тієї, у якій жив Герасим.

Життя у лаврі було дуже суворим. Юнаки постійно жили в аскезі, вони жили у окремих келіях, молились, працювали, надзвичайно мало їли, сходились разом лише з суботи на неділю. Найкращим прикладом монашого життя для вихованців був сам преподобний Герасим, який у Великий піст не їв нічого, споживаючи лише Святе Причастя. Навіть будучи наставником у лаврі, святий, разом зі своїм учнем св. Киріяком  часто відходив у пустелю.

Упокоївся святий 745 року.

Господь наділив святого Герасима щедрими дарами. Кажуть, що він передбачив смерть Євтимія Великого. Існує переказ про те, як Герасим лікував рану левові, а той з вдячності служив йому решту життя і помер разом з ним.

 

БОГОСЛУЖБОВИЙ УСТАВ

Вечірня: “Блажен муж”. На “Господи, взиваю” 10 стихир: 6 воскрес. і 4 Тріоді, Сл.: Тріоді, І нині: догмат 8-го гласу. Стиховня воскрес., Слава: Тріоді, І нині: богород. з неділ. стиховні за гласом «Слава». По “Отче наш”: тропар неділ., Сл., І  нині:  його богород. Відпуст великий з помин. неділі і прп.

Служба прп. переноситься на Повечер’я.

Утреня: по “Бог Господь” тропар неділ. (2), Сл., І  нині: його богород. Катизми чергові, сідальні неділ. Полієлей, “На ріках вавилонських”, “Ангельський Собор”. Іпакой, степенна і прокімен 8 гл. Єв. Йо. зач. 64; 20, 11-18. “Воскресіння Христове” та Пс 50. Слава: «Покаяння двері відкрий мені», І нині: «На спасення стежки» і т. д. Канон недільний і Тріоді. Катавасія Тріоді.  По 3-ій – сідальний Тріоді; по 6-ій – конд.-ікос Тріоді; на 9-ій пісні – “Чеснішу”, по 9-ій – “Свят Господь Бог наш” (3), світильний неділ., Сл.: Тріоді, І нині: його богород. Хвалитних стихир 8: 4 неділ. і 4 Тріоді, Сл.: Тріоді, І нині: “Преблагословенна”. По вел. славослов’ї – тропар “Воскресши з гробу”. Відпуст великий з помин. неділ. і прп.

Часи: на всіх тропар неділ. і кондак Тріоді.

Літургія: антифони неділ., тропар неділ., Сл.: кондак Тріоді, І нині: його богород. Прокімен, алилуя і причасний неділ. Ап. – Рим. 112 зач.; 13, 11-14, 4. Єв. – Мт. 17 зач.; 6, 14-21.