12 жовтня (29 вересня) 2012 року Божого

Преподобний Киріяк народився в Коринті в сім’ї пресвітера Івана і його дружини Євдоксії. Єпископ Коринтський Петро – його родич – бачачи, що Киріяк зростає тихим і розсудливим хлопцем, поставив його читцем у церкві. Постійне читання Священного Писання розбудило в душі хлопця любов до Господа і прагнення до богоугодного життя. Одного разу, коли юнакові ще не було 18-ти років, під час церковного богослужіння він був так глибоко зворушений словами Євангелія: “Коли хто хоче іти за мною – нехай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде слідом за мною” (Мт. 16, 24 ), що тут же, не заходячи додому, таємно пішов в місцевий порт, сів на корабель і вирушив до Єрусалиму. Відвідавши святі місця Киріяк кілька місяців пробув у пустельній Лаврі преподобного Євфимія Великого, де і прийняв чернечий постриг. Через деякий час ігумен вислав преподобного Киріяка до обителі святого Харитона.

Молодий чернець старанно виконував монастирські послухи, щиро молився, мало спав, їжу брав через день, харчуючись тільки хлібом і водою. Через кілька років преподобний Киріяк був возведений в сан пресвітера і призначений канонархом. В обителі святого Харитона преподобний Киріяк провів 30 років. А пізніше віддалився в пустелю разом зі своїм учнем Іваном.

За два роки до смерті преподобний Киріяк повернувся в монастир і знову оселився в печері преподобного Харитона. До кінця життя преподобний старець був бадьорий, співав, стоячи, псалми, ніколи не був без діла: або молився, або працював. Перед смертю преподобний Киріяк закликав братію, благословив всіх і з молитвою тихо відійшов до Господа, проживши 109 років праведного життя.