11 листопада (29 жовтня) 2012 року Божого

Свята Анастасія Римлянка народилася 230 року в Римі. Була дуже вродливою та ще більше ясніла красою своєї чистої душі, яку посвятила Небесному Обручникові. Молоду дівчину ув'язнили у час жорстокого переслідування християн за правління імператора Декія.
Двадцятилітню Анастасію бичували, мучили на колесі, пекли вогнем, різали живцем, а вона тільки тихо молилася, без нарікань і стогону зносила жахливі тортури і муки. Такою стійкістю у муках вона виправдала своє ім'я, яке означає у перекладі з грецької мови "воскресіння". Саме цього вона дуже чекала після своєї смерті, бо як казав св. Павло, "хто вмирає з Христом, той з Христом і житиме". Коли жодні муки не відвернули Анастасію від Господа, їй мечем відрубали голову. Геройську любов до Христа вона засвідчила мученицькою смертю 250 року.

Преподобний Аврамій, архимандрит Ростовський, з юних літ пішов з батьківської оселі і ступив на шлях християнського подвижництва. Ставши ченцем, поселився Аврамій у Ростові на березі озера Неро. У Ростовській землі тоді було багато язичників і преподобний наполегливо трудився над розповсюдженням істинної віри. Язичники, яких переконав святий Аврамій, охрестилися. Він мав великий вплив на дітей: навчав їх письма, настановляв у законі Божому, хрестив, постригав у ченці. Його життя було повсякденним подвигом молитви і праці на користь братії: він рубав дрова для пекарні, прав одяг ченців, носив воду для кухні. Помер преподобний Аврамій в глибокій старості і був похований в храмі Богоявлення.