10 грудня (27 листопада) 2012 року Божого

Св. Яків жив у п'ятому столітті у Персії і був у великій милості короля Ісдеґарда І. Щоб не втратити ласку, він ховався, не зізнаючись у належності до християнської віри і у часі переслідування християн так поводився, наче б він не був християнином. Коли про це довідалася його мати й жінка, надзвичайно засмутилися нечесною поведінкою Якова. Після смерті короля вони написали Якову листа з гіркими докорами.
Докір рідних так засмутив Якова, що він покаявся у своєму гріхові. Після того він перестав бувати у королівському дворі, відрікся тих почестей, що за них він пожертвував вірою, і осудив себе за свою невірність. Коли про це довідався молодий король, син покійного гонителя християн, покликав його до себе й почав питати, чи він справді християнин. Яків тепер сміло заявив, що він вірить у Христа. Побачивши, що ніяким переконуванням не намовить його до відступства, король наказав покраяти його тіло на кусні. Відтак йому відрубали голову. Кажуть, що тіло Якова було розкраяне на двадцять вісім куснів. Християни потайки позбирали ті шматки тіла, поскладали до домовини і набожно похоронили. Св. Яків Персіянин прославив Христа мученицькою смертю 421 року.

Святий Паладій вів життя пустельника поблизу Антіохії в Сирії. За безперевну молитву і строгі пости Бог наділив його даром чудотворення. Один розбійник убив якогось чоловіка і кинув тіло перед келією Паладія. Люди подумали, що це пустельник вчинив такий страшний злочин. Тоді Паладій щиро помолився і мертвий ожив, який і вказав на свого вбивцю, що стояв у натовпі між людьми.