«Благодатна пора стриманости»
«Вступімо радісно в цю благодатну пору стриманости, і просвітімось промінням святих заповідей Христа Бога нашого: світлістю любови, осяйністю молитви, ясністю чистоти і силою витривалости в доброму, щоб, зодягнені у світло, дійшли ми на третій день до святого Воскресіння, що опромінює світ нетлінністю», – так Утреня першого дня Великого посту підсумовує його значення. А спільнота Львівської Духовної Семінарії Святого Духа активно взялася практикувати все тут перелічене.
Передусім це – «осяйність молитви», якою ми осягаємо чесноти. Перший тиждень Великого посту має свої літургійні особливості. Вони справді виражають багатство молитовної спадщини нашого обряду. І частину з них семінаристи та прихожани мають змогу пізнавати у семінарійному храмі. Це – Утреня, Літургія Передосвячених Дарів. Іноді маємо молитву за померлих – Парастас. По четвергах молимось Шостий Час з читанням пророцтва Ісаї. У перші чотири вечори Великого посту спільнота чисельно молиться Велике Повечір’я з покаянним каноном св. Андрея Критського, який поєднує роздуми над біблійними історіями про гріхопадіння та покаяння з тілесним вираженням цих станів – поклонами.
Адже людина – не тільки дух, ум, а ще й тіло. Тому ми не можемо постити лише «духовно». Про це говорить і процитований вище сідальний постової Утрені. Період Великого посту – це «благодатна пора стриманости», в тому числі від страв та справ, які стають нам на перешкоді до Бога, щоб, практикуючи її, ми здобули «силу витривалости в доброму».
