Апостоли Надії

У неділю, після спільної Вечірні, у Львівській духовній семінарії Святого Духа розпочались великопосні реколекції 2025 року. Духовні вправи для спільноти семінаристів проводив о. Назар Мисяковський.

«Бути з семінаристами — це трепет, бо кожен тут, щоби посвятити життя Богу», — поділився отець. У цьому дусі й пройшли дні духовного зосередження, які отримали назву Апостоли Надії.

Кожна з дев’яти наук реколекційного тижня була закликом до глибшої молитви, довіри, зречення себе та місійного служіння. Отець Назар не лише ділився роздумами над Євангелієм, а й вкладав у них особисті досвіди та спостереження.

З першого дня він звернув увагу на приклад апостолів, простих рибалок, покликаних до великої місії. Через уривки з Євангелія заохочував до роздумів: де є наша “смоковниця”, під якою Господь бачить нас? Як ми відповідаємо на Його заклик?

Особливо промовистою стала історія про покликання Натанаїла — «справжнього ізраїльтянина», якого Ісус пізнав ще до особистої зустрічі. Так і сьогодні, Бог бачить кожного — у храмі, у тиші, під час вервиці, у щирій молитві.

«Служіння — це те місце, яке ти любиш. Там твоя смоковниця», — підкреслив отець. Як духовний отець УКУ, він часто чує від студентів питання: як молитись? І тому головна мета священика — вести людей до Бога, бути світлом, що запалює інших.

Апостол — той, хто чує крик людини.
В одній із наук лунала історія Вартимея — сліпого, який своїм криком зупинив Ісуса. Саме молитва-крик, відчай, потреба — це те, що зворушує Боже серце. «Святі священнослужителі починаються з крику», — наголошував отець. І додавав: «Не будь тим, хто затуляє комусь рота. Будь тим, хто веде до світла».

Також ішлося про виклик відповідальності: як апостоли не могли самі нагодувати натовп, але зробили те, що могли — розсадили людей, послужили. Решту зробив Бог. Так само сьогодні: Господь дає місію, але чекає на нашу участь.

Особисті свідчення отця Назара глибоко торкали сердець. Розповідь про чадний газ, коли Бог врятував його життя ще в семінарійні роки, була яскравим прикладом Божої опіки. Також історія про чудесне оздоровлення чоловіка, якого отець відвідував щодня протягом Великого посту, засвідчила силу молитви.

«Міняй формат молитви. Молитва — це зброя. Не викидай її», — наголошував проповідник.

У середу, в останній день реколекцій, реколектант зосередив увагу на тексті з Євангелія від Матея (Мт 10, 1-20), підкреслюючи: це не лише про давніх апостолів — це про нас. «Кого Бог кличе — того й споряджає», — сказав отець, закликаючи кожного семінариста написати свою особисту обіцянку: Я буду священиком, який…

І як підсумок отець наголосив на тому, що: “Апостол Надії або Апостол Христа це той, який знає Бога через пізнання та молитву, має власні спокуси, розчарування, сподівання, проте свобідною волею вибирає крокувати далі, щоб Господь дарував йому владу голосити і свідчити Божу любов у цьому світі.”

На завершення реколекцій, отець Ігор Бойко, ректор семінарії, подякував за глибокі роздуми, в яких переплелися історії апостолів, життєвий досвід отця Назара і служіння у сповідальниці.

Великопосні реколекції 2025 року залишили по собі слід надії, відповідальності та бажання йти за Христом — як апостоли сьогодення.