Напочатку Вечора семінаристи-бібліотекарі підготували короткий виступ про життя отця Миколи Пристая.

29 грудня виповнюється 110 років з дня народження отця. Отець Микола Пристай працював викладачем латинської, церковнослов'янської, німецької мов та предмету Історія семінарії у Львівській греко-католицькій духовній семінарії в Рудно, а згодом директором семінарійної бібліотеки. Важко переоцінити вклад отця Миколи у розвиток семінарії.

Відразу після цього відбулося свято, яке підготували брати І курсу. Вони представили сценку про святого Миколая та розповіли про нього декілька цікавих фактів. Потім усі семінаристи отримали від святого подарунки.

Наприкінці отець - ректор Ігор Бойко подякував братам за добре підготовлений Вечір та уділив Благословення на майбутню ніч.

Більше фотографій можна переглянути тут - фото.

Ці одноденні реколекції для семінаристів провів Преосвященний владика Микола Бичок, правлячий єпископ єпархії святих апостолів Петра і Павла з осідком у Мельбурні.

За основу духовних наук реколектант обрав тему вбогості. Владика поділився із семінаристами своїм досвідом, зокрема розповів історію, що коли був на служінні в Сибіру, то, спілкуючись з бідними людьми, зауважив цікаву річ: ті, які були там, ніколи не нарікали, а пам’ятали про Бога.

Декілька думок для роздумів:
– Господь пам'ятає про кожну людину
– Діяльна любов до ближнього є покликанням і завданням кожного християнина
– Намагаймось чути голос убогих і розпізнавати їхні потреби
– Кожен із нас може бути великою відповіддю на прохання вбогих
– Пізнаваймо цінність убогості

Наприкінці навчань владика закликав усіх простягати руку бідним, зустрічатися з ними, дивитись їм в очі, обіймати їх, щоб вони відчули коло любові, яка розриває коло самотності.

Після реколекцій духівник семінарії о. Андрій Стасів висловив подяку владиці за проведені науки для спільноти.

Більше фотографій можна переглянути за посиланням: фото

У Львівській Духовній семінарії відбулось відзначення празника Введення в Храм Пресвятої Богородиці. Цікаво, що Богородичне свято для семінаристів є так-званим другим Великоднем, бо саме період його святкування брати можуть присвятити особистій духовній віднові, відклавши усі щоденні клопоти й служіння. Тож не дивно, що урочистіть тривала впродовж трьох днів: з середи по п’ятницю.

Перший день торжества, як належить, члени Братства присвятили вшануванню особи Отця Ісидора Дольницького, що під Покровом Богородиці фактично поклав власні літа заради реорганізації духовного життя Львівської Семінарії й став засновником і провідником «Братства Введення в Храм Пресвятої Борогодиці».  

Наступного ж дня братія невпинно чувала у нічній молитві: молились Акафіст до Йоакима і Анни, що, до слова, був укладений о. Ісидором і благоcловенний самим Римським Понтифіком Левом XIV; у тишині серця молились Вервицю при свічках і розважаннях; а також слухали духовну науку о. Євгена Станішевського про важливість особистого прийняття Божої волі за прикладом Богородиці.

На саме свято Введення в Храм Пресвятої Богородиці, у п’ятницю, Братство повним складом відвідало історичну Батьківщину – Малу Семінарію у смт. Рудно, де, власне, організація була відновлена за ректорської каденції вл. Юліана Вороновського після виходу УГКЦ з підпілля. Там численна делегація спільно помолилась Божественну Літургію і провадила молодших братів у Чин почесного постригу в «братчики» найбільшої семінарійної організації.

З палаючими свічками «новачки» смиренно прийняли обов’язок щодня молитовно трудитися у Божому Винограднику під особливим заступництвом Цариці Неба, плекаючи у серці любов, а в руках непростий сродний труд – служіння ближнім у самовідречені та покорі. Як зазначив о. Михайло Лесів –духівник Братства: «Лише зоруючись на приклад Богоматері, під пильною опікою Її материнської любові, ми маємо можливість реалізувати наше покликання: простувати до того служіння, що по-справжньому любе Богові у будь-яких обставинах нашого життя».

Звісно, того дня не обійшлось без розважальної частини  у супроводі запрошеного квартету бандуристок «Чарівні Струни», пісень-прослави Бога бр. Олега Галіва та семінарійного гурту SofiBand, а також спільної святкової трапези.

Братія сердечно дякує о. Михайлу Лесіву та голові управи Братства бр. Андрію Помірку за можливість невимушено зібратися спільнотою, розділити радість у покликанні та перейняти вогонь щирого й ревного служіння.

Більше фотографій можна переглянути тут - фото.

Геноцид у 1932-33 роках для українців був надзвичайно жахливим явищем. Жертвами його стало невинне населення. Внаслідок цих усвідомлених дій комуністичної влади загинули мільйони людей, кількість яких до сьогодні залишається невідомою. Таке масове винищення призвело до русифікації населення, наслідки якого є і в наш час.